Сестра віддала свою частку дачі, а тепер потребує відсотка. Ось як ми вчинили

ПОЛИТИКА

Коли ми були маленькі, нашим батькам дісталася дача. Але так склалося, що ми туди не їздили. Батьки не мали часу на неї, вони завжди були на роботі. А ми були маленькими. Коли ми з сестрою виросли, батьки віддали нам із сестрою цю дачу. На що сестра ще тоді сказала, що навіть їхати туди не збирається, бо там усе поросло. Мабуть, сестрі теж, як і батькам, було не до вподоби це місце. Вона казала, район не той, сусіди дивні, та й продати – не продаси його, давно все розвалилося. Ну, ми з чоловіком вирішили взяти ділянку собі, відбудували її, довелося навіть кредит брати. Але нам так все подобалося, ми жодного разу не пошкодували.

І взагалі у мене свекруха, вона ж усе це діло любить, у неї свій город раніше був, а як у місто переїхала, то й робила, що нудьгувала за господарством. Коли ми відбудували дачу, ми покликали моїх батьків та сестру, щоб вони подивилися на наше творіння. Сестра відмовилася одразу ж їхати, а батьки пишалися нами: «хоч комусь знадобилася земля, не пропала». Зрештою, на дачу часто приїжджала свекруха, і наші діти їздили з нею. Вона робила там закрутки, я ж вирішила мамі одну баночку відвезти. Я знала, що вона зрадіє, що наша земля дає такі плоди. Мама навіть гроші хотіла дати, адже Ніна Іванівна працювала, і потім мала маленьку пенсію. Грошей, я, звичайно ж, не взяла. Але ідея бізнесу мені сподобалося.

Мені довелося трохи умовляти свекруху, і вона погодилася. Переживала, звичайно, раптом комусь не сподобається, але я її переконала у зворотному. У результаті, коли моя сестра дізналася, що ми продаємо соління. Вона вимагала від нас відсотка. Та ще який — 30. Я їй тоді сказала: -Знаєш, моя дорога, навесні чекаємо тебе, посадиш. Влітку пропалюй, поливай. Потім все збереш, закрутиш у банки, а потім відсоток бери! Вона обіцяла, що поскаржиться батькам, бо ми її обдурили. Я ж сказала, що вона може скаржитися скільки влізе. Поки що батьки мені не дзвонили; мабуть, цій «розумній» усе пояснили.