Це про мою невістку і про ме тоди її виховання. Так вийшло, що син мій і невістка одружилися пізно. Обом було по 30 років. 10 років вони мучилися, не виходило у них завести дітей. Тільки в 40 невістка змогла заваrітніти. Так довго вони чекали дитину, що зробили дочку розnещеною. Їй зараз вже 4 роки. Всьому виною ставлення батьків до дитини, у них обов’язок по черзі грати з донькою, інакше крик на весь будинок. Вночі дитина не спить окремо; вона спить в батьківській спальні разом з мамою, тато давно nереселився в зал.
За ніч потрібно 3 рази встати і приготувати доньці суміш і дати їй як немовляті з пляшечки. Намагалася її невістка відучити, але все марно. М’якотіла вона, вона крику не може терпіти, заспокоїти вона може, тільки тим, що прогинається під вимоги своєї дочки. Нещодавно я помітила, що дівчинка постійно ниє. Я три дні у них була вдома і всі три дні вона нила і кричала. Я сказала про це невістці, запитала чи не водила вона дочку до невроnатолога. Так вона на мене образилася, що я її дочку хво рою називаю.
Я бабуся вже давно, у мене є двоє дітей, старша дочка наро дила мені трьох онуків. Значить мені є з чим порівнювати. А ось останнє, що з цього всього склалося. Нещодавно синові подзвонила, кажу, приходьте, а він мені: — Мамо, якщо хочеш бачити внучку, дзвони Олені. Я пішов з дому. Мені це вже набридло. Я прийшов додому раніше. Вона настільки вирішила оточити дитину увагою, що перестала возити її в дитячий сад. Син мій прийшов додому, включив телевізор. А дружина його вимкнула, пояснивши це тим, що він зобов’язаний пограти з донькою. Тепер його черга. Він не проти грати з донькою, але їй вже 4 роки. У цьому віці діти вже повинні грати або самі, або з іншими дітьми. Син каже, що хоче відпочити вдома, а він сидить з донькою. У нього ніби дві роботи, і на другій він більше вимотується, ніж на тій, яка оплачувана.
