Так сталося, що ми з чоловіком переїхали до Німеччини. Наш первісток нapօдився вже там. На початку ми працювали, де завгодно. Потім нам вдалося влаштуватися на хорошу роботу, ми обидва отримували високу зарплатню. Додому приїжджали рідко, але щоразу привозили всім подарунки. Мій молодший брат жив із батьками. Я регулярно надсилала їм гроші. Вони відремонтували квартиру, купили найдорожчу машину. Раніше наші батьки тримали худобу, бо грошей не було, щоби купувати продукти. Батьки не шкодували себе, багато працювали, щоб забезпечити нас із братом. Ми виросли, я вийшла заміж, брат одружився. Ми з чоловіком поїхали на заробітки, і я помітила, що батьки ніби забули про мене.
Мені не дзвонили, а коли дзвонила я, одразу розповідали про мого брата та його дружину, навіть не питали, як у нас справи, чим займаємось. Дорікали, що я їх покинула і поїхала. А брат дбає про них, з дружиною вони продукти їм купують, вони такі молодці. Про мою доньку взагалі не питали. Я не стала їм розповідати, що нам довелося виїхати, бо ми мали фінансові труднощі. А брат живе добре, залишився там, бо добре заробляє. Нещодавно ми приїхали на батьківщину, вирішили відвідати рідних. Купили солодощі, різноманітні подарунки, гостинці. Зустріли нас холодно.
Після довгої дороги дуже хотілося їсти. Я заздалегідь зателефонувала і сказала, що будемо на місці за дві години, щоб вони щось приготували на обід. Коли ми доїхали, всі були зайняті своїми справами. Мама з невісткою сиділи на балконі, навіть з місця не рушили, тато дивився телевізор, а брат лежав на дивані. Я спитала, що можна дати дитині поїсти, а мама сказала, що вони не встигли нічого приготувати. Я поклала всі гостинці на стіл, забрала дитину з чоловіком, і ми поїхали до готелю. Мені було ոрикро, я не змогла приховати своїх слi3. Вони дали зрозуміти, наскільки нас там цінують та чекають. Такого прийому я не очікувала.
