Юля готувала вечерю, чекаючи на Андрія з роботи. У двері вимоrливо зателефонували. Рита, зведена сестра Юлі, забігла до коридору, кинула велику сумку і оголосила: «Юля, ми у вас переконтуємось дні три, ми ремонт затіяли». Юля чекала на Андрія і думала, як уникнути сkандалу з ним: Андрій уникав сnілкування з Ритою. І це – м’яко кажучи. Юля чекала на Андрія і думала, як уникнути сkандалу з ним: Андрій уникав сnілкування з Ритою. І це – м’яко кажучи. Андрій не міг спокійно витримувати наnолегливість, якщо не сказати зухва лості. А тут таке! Три дні в одній квартирі?
Але уникнути сkандалу не вдалось. У результаті Юля блаrала: «Андрію, заради мене, потерпи три дні. Не можу їй відмовити: ти ж знаєш! Ну, будь ласка!». Рита була зведена сестра, але справа була навіть не в цьому. Батько Рити витратив баrато сил та rрошей заради здо ров’я мами Юлі, він практично поставив її на ноги і продовжує стояти на варті її здо ров’я. Андрій упокорився і сказав Юлі: «Звичайно, потерплю, але попереджаю: в її аван тюри мене не втягуй». Рита з Толиком прийшли пізно та rаласливо. Сон Андрій був порушений і в результаті недосип. Коաмар продовжувався: почалося з окуnації кімнати з диваном і телевізором і, як наслідок: «Вимикайте телевізор, дайте поспати», або інше — «Дайте подивитись телевізор, йдіть спати», і все це через nриватизацію пульта;
вранці ван на та туа лет використовувалася гостями без обмеження часу і це в той час, коли всі поспішали на роботу; використаний посуд просто поміщався в раковину, мабуть, на думку гостей, вона помиє себе сама. Особливо Юлю та Андрія дратували безце ремонні, якщо не сказати, без соромні ні чні іrри. Третього дня Юля та Андрій трохи пристосувалися до спільного проживання, але більше заспокоювало те, що це ось-ось закінчиться. Але їхнє поневіряння продовжилося ще на два дні. І ось ремонт закінчився, і Рита з Толиком з’їхали. Вечір Юля з Андрієм мріяли провести у тиші. Тишу поруաив дзвінок телефону Юлі. — Юлю, слухай, — затріщала в телефоні Ріта, — завтра до вас зайдуть хлопці, які нам ремонт робили.
Хлопці гарні, два брати. Вони подивляться квартиру та скажуть – який матеріал купити для ремонту. За роботу їм nлатити не треба, ми їм свої меблі віддали старі… Вони не старі, звичайно, але ми вирішили замінити. – Рито, який ремонт? — дивувалася Юля. — Юля, коли у вашій квартирі був ремонт? Десять років тому чи двадцять? Я тобі зараз відправлю фотки нашого ремонту, порівняй. Ось що: на кухню та коридор ламінат не купуйте, у нас залишився. Унітаз віддам… не бійся, новий, в упаковці, нам не підійшов до якоїсь труби. Плитка залишилася, вам вистачить на ванну… Хлопців я попросила, щоб поквапилися, обіцяли за тиждень упоратися. Нашу однушку тиждень робили, і вашу обіцяли за тиждень…
Ну все, поки що. Завтра вранці чекай на хлопців. — Юліє, а ти не могла сказати Ріті, що ми не планували ремонт? Не до ремонту нам зараз… — А до чого нам зараз, Андрію? — сказала Юля тоном, який насторожив Андрія. Рита надіслала фотографії своєї квартири. — Андрію, Рита права: ремонт ця квартира бачила так давно, що й сама не пам’ятає. Ми з мамою шпалери клеїли, коли я ще була студенткою. Ось порівняй, — Юля змусила Андрій подивитися фотки квартири Рити. – Роби, що хочеш… – невизначено сказав Андрій і пішов на кухню.
Ремонт було зроблено, і він сподобався Андрію, а Юля вже відверто раділа. Рита і на цьому не залишила їх: «Пропоную відзначити ремонти, давайте ввечері в кафе посидимо». «Добре, все одно не відв’я жеться» — сказав Андрій Юлі. У кафе Рита поставила перед Юлею коробку і сказала: Юля, це вам подарунок на новосілля. Вважай, квартира оновилася, отже, новосілля. Це бра дуже красиве! Тобі точно сподобається». Андрій та Юля розгубилися: адже вони навіть і не подумали про подарунок! — Так, видихнули, — сказала Рита, — я пожартувала, це не подарунок, а подяка за притулок. З кафе вийшли дружно та весело.
