На превеликий жаль, є у мене родичка така, на ім’я Олена – дружина мого рідного брата. Ні з ким вона не ладнає, завжди всім незадоволена. А ще й вибаглива до всього іншого. Навіть її власна сестра дивується, як мій спокійний, вихований брат одружився з нею. Адже її сестра ні такту не має, ні сорому. Перший рік після шлюбу вони жили з моєю матір’ю. Слава Богу, що я тоді вже була заміжня і жила з чоловіком, а не з ними. Так моя мама і року не витримала і записала на них квартиру, яка їй дісталася від мами.
Але попри це вони разом уже 10 років. Олена ніколи не пам’ятає, точніше, вдає, що забуває наші дні народження. А перед святами її дітей сама замовляє подарунки. А мій день народження на день раніше, ніж її. Ну хоч це можна легко запам’ятати. Але коли людина не хоче, то що тут поробиш? Молодший племінник має день народження 30 грудня, і цього разу я вирішила влаштувати сюрприз. Заздалегідь домовилася з агентством, щоб дідусь мороз увечері до них поїхав і передав заодно новорічні подарунки. А їм про це не сказала. Думала, здивую їхню матір хоч чимось.
Дідуся морозу я викликала до 7 години вечора, щоб і брат на той час був удома. І ось о 3-й годині дня дзвонить мені невістка і каже, мовляв, а ти хіба тітка? Навіть не згадала про день народження племінника. Я тут не стала видавати сюрприз і поставила запитання у відповідь: а ти скільки разів згадувала та вітала моїх дітей? На що й отримала таку відповідь: що вони їй ніхто, а її діти – мені рідні кров’ю. Благо, встигла я вчасно скасувати замовлення.
