Якось моя свекруха вирішила продати свою двокімнатну квартиру, а за гроші від продажу, купити однушку і невелику дачну ділянку. Вона виправдовувалася тим, що їй одній двійки не потрібна, і вона втомлюється постійно драїти всю квартиру. Її син, на той момент, жив в іпотечній квартирі, а дочка так взагалі по життю чудово влаштувалася. Їй у спадок від дядька дісталася квартира в самому центрі столиці. Там вона й живе й досі.
Свекруха майже реалізувала свій план, тільки на повноцінну дачу грошей не вистачило, і довелося обмежитися невеликою ділянкою, без будь-яких зручностей. Після купівлі однокімнатної квартири вона почала готувати нас до ремонту, адже жилося їй там не дуже добре. За її словами, сплатити все це мав її син, а на запитання з якого дива, вона старанно перекладала розмову на іншу тему. Мій чоловік, звичайно ж, відмовився його зарплати взагалі вистачає тільки на забезпечення нашої сім’ї.
Тоді у свекрухи з’явився інший геніальний план: — А давайте ми з донькою переїдемо до вашої двоєчки, а ви до мене. А квартиру дочки в оренду здамо, щоб нагромадити мені на ремонт, раз вам так складно оплатити його. Золовку такий розклад більш ніж влаштовував, адже вона любила часом пожити з мамою, але ми були категорично проти. Навіщо нам жертвувати своїм комфортом заради примх свекрухи? Вже, ні, дякую, не дуже хочеться.
