Нещодавно я була у батьків мого чоловіка. Після весілля ми зустрілися вдруге. Причина була у відстані. Я майже дві доби витратила на дорогу до батьків чоловіка. Сім’я у мого чоловіка, Сашка, забезпечена. Але у свекрухи останнім часом режим жорсткої економії. Крім усього цього, вона мене не злюбила ще при першій зустрічі : я ж зі звичайної сім’ї. І ось , коли я приїхала, свекруха вручила мені якийсь старий алюмінієвий кухоль як подарунок. Ще так віддала мені, ніби це найцінніше , що було в їхньому домі.
Я так і не зрозуміла, що мені треба було робити з нею. Через ввічливість тільки подякувала їй і взяла кухоль, щоб не було сварки. Далі все ставало цікавіше. Вона подарувала мені одну наволочку. Тоді я подумала, мовляв, вона, напевно, хоче, щоб ми з її сином спали окремо. Потім тільки дізналася, що свекруха дарувала одну наволочку всім тим, кого хотіла відправити на той світ . Вона ж у мене добра, ніхто цього заперечувати не може.
Коли я вже збирала свої речі, моя свекруха подарувала мені два білі підковдри. Напевно, їй вони заважали. А моєму чоловікові подарувала старий костюм, який лежав на горищі ще з її молодості. Усі подарунки ми з чоловіком сховали у комору. Нам не хотілося тягнути все це із собою. Тільки коли доїхали , вона відправила це все нам поштою. До того ж поклала варення. Їй здавалося, що ми забули взяти ці цінні подарунки. Але чесно, варення справді було смачне. У цьому моя свекруха просто майстер своєї справи.
