Нещодавно я їхав на роботу і потрапив у затор. Поруч зі мною стояв білий джип, за кермом якого сиділа блондинка, на вигляд їй було 40 років. Скло в неї було опущене, тому я чітко чув, про що вона говорить. — Привіт дорогий. О боже, котику, ти цілий? Як перелом? Скажи номер ліkарні, я відпрошусь з роботи та приїду… обіймаю. Вона витирає сльо зи, сигналить і продовжує розмову.
– Вже наклали гіпс? Та забудь ти вже про цю дачу! Мама сама розбереться. Тобі зараз треба відпочити. І я тебе люблю. Будь обережним, скоро буду. Вона вмить змінює вираз обличчя і набирає інший номер. — Мама привіт. Мій ідіот примудрився ногу зламати. Сильно, мабуть, хотів від роботи злиняти. Ну і цап! Доведеться закинути дачу, поки гіпс цього ідіота не знімуть.
Я на дерева замість нього лізти не буду. Я зараз іду з дівчатками вина попити, я тобі потім передзвоню, поговоримо, так, люба, і тобі удачі, — сказала вона і збільшила гучність музики. Ну, то котик чи козел? Якщо чоловік їй такий гидкий, сенс жити з ним далі? Мені іноді стає незрозуміло, що думають такі люди. За фактом вони руйнують життя і собі, і партнеру, і навіть своїм майбутнім дітям.
