На 15-річчя батьки влаштували Миші велике свято. Коли гості розійшлися, Мишко подався відкривати подарунки. З однієї гарно упакованої коробки випали старі, брудні аркуші паперу. Мишко дуже здивувався – документи, якісь. Мишко почав читати, і світ його зв алився. З цих папірців випливало, що його вс иновили. Повірити у це було неможливо. Сказати, що батьки його любили, отже, нічого не сказати. Він був гіперактивною дитиною, тому Мишко влаштували до спортивної школи. Але навіть після занять Мишко був сповнений енергії, і батьки із задоволенням грали з ним. Ніколи не було такого, щоб батькові з матір’ю не було до нього. Мишко навіть міг сказати, що його балували. Коли Мишко пішов до школи, то завжди був упевнений, що мама з татом допоможуть і зрозуміло все пояснять.
Тому вчитися було легко і на радість. Мама мріяла, щоб син став директором у своїй школі. «Де народився, там і став у нагоді», — говорила мама, — «у своєму місті і поваги буде більше, не те, що у великому». І сестричка, напівжартома-напівсерйозно чекала цього моменту, щоб не дуже турбуватися в школі. Сестра! Ну вона точно не пр ийомна. Мишко пам’ятав, як вони з батьком носилися по місту, зі списком всього, що треба було купити для Свєтки. Миші тоді було дев’ять років. І яке це було диво, коли мама повернулася з пол оrового будинку, з писклявою гp удочкою. Світлану любили так само, як і його. Так само! Не більше! Ніколи він не почував себе обділеним, навіть після народження сестри. Мишко більше не міг сидіти один у своїй кімнаті. Коли він вийшов звідти з документами в руках, тато одразу зрозумів – щось трапилося.
Батькам довелося визнати, що Мишко — пр ийомна дитина, але те, що відбувалося, було для батьків не меншим потрясінням. Мама схопилася за серце, тато заметушився, не знаючи кому з них двох зараз потрібніша його підтримка. Мишко підійшов до матері і обійняв її. «Не хвилюйся, мам. Ні хвилини не хвилюйся. Ви мої батьки, і найкращих батьків просто не може бути». Мишко досі не знає, хто надіслав йому ті документи та навіщо. Не любити таких батьків просто неможливо. Із цього дня хлопчик дуже намагався їх не розчарувати.
