Мені 35 років, і я 7 з них заміжня. Ми ще до весілля з чоловіком домовилися, що будемо жити для себе і без дітей, адже діти — це велика відповідальність, і що це не для мене. Чоловік з радістю погодився. За 7 років спільного життя ми обидва домоглися хороших результатів у професійному плані. Ми працюємо на керівних посадах, як мінімум один раз на рік їздимо у відпустку за кордон. Ми можемо собі дозволити дороrий одяг, смачну їжу і все що душа забажає. Мені подобається таке життя.
Через 7 років моєму чоловікові раптом захотілося дитини. Адже і так все ж було добре. Це все не для мене. Адже ми давно про все домовилися. З іншого боку, я люблю свого чоловіка, і не хочу його втрачати. Тому не можу сказати йому «ні». Бо юся, що він знайде собі іншу дружину, яка з радістю наро дить йому дитину. А цього я не хочу. Так що зараз моє головне завдання-утримати чоловіка в сім’ї. Мені подобається життя без зобов’язань і прихильностей. А якщо я стану мамою? Спочатку мені доведеться сидіти вдома, коли я буду ваrітна, потім не зможу поїхати у відпустку, тому що у мене немовля. У чоловіка є дитина від першого шлюбу, але він хоче, щоб у нас був загальний малюк.
Не знаю, що тепер робити? Я і своє життя не хочу міняти, і чоловіка бо юся відводити від себе. Для нього зараз це головне. Ну як я можу йому відмовити? Я хочу, щоб все було як раніше. Але ж ми ж домовлялися. Навіщо змінювати умови домовленості? А 7 років по тому він вирішив, що все може змінити. Адже я усвідомлено вибрала таке життя, тому і попередила його спочатку. Ну що ж мені робити тепер? Як зберегти сім’ю і не відпускати від своїх принципів?
