У перший раз Іванка заміж вийшла зовсім молодою. Ігор був прекрасним чоловіком і дуже любив рибалку. Їх родичі допомогли з квартирою. Жили вони чудово, без сварок і сkандалів. Іванка в родині була єдиною дівчиною з чотирма братами, та ще й наймолодшою. Прожили Іванка з Ігорем п’ять років і народили доньку. Коли Іванка була вагітна другою дитиною, раптом Ігор зник. Тоді дівчина від горя втратила дитину. Через кілька років Іванка зустріла Миколу. Вони довго не стали міркувати і незабаром Микола переїхав в будинок своєї дівчини. Однак життя у них не склалося. Коля часто став випивати і Іванка виставила його з дому.
Господарство вона тягнула сама. Так і пролетіли роки. Ось вже виросла дочка Іванки, вийшла заміж і виїхала з чоловіком в інше село. Одного разу ввечері Іванка почула, що хтось шкребеться у двері. Іванка протправилась відкривати двері. За дверима вона побачила чоловіка. Від холоду чоловік не зміг сказати ні слова. Жінка запросила його в хату. На вигляд чоловікові було років п’ятдесят. Незабаром він зміг розповісти Іванку, хто він і звідки. Виявилося, що звати його Степан Грігорьевич. Їхав Степан в сусіднє село, щоб отримати гроші за якусь там роботу. Але по дорозі заблукав.
Степан щиро дякував Іванку і сказав, що зовсім скоро поїде, щоб не тривожити господиню. Через тиждень гість трохи зміцнів. Але їхати йому не хотілося. Він жив зовсім один. Була у Степана колись дружина, але не стало її ще зовсім молодою. Щоб хоч якось віддячити господиню, він, поки вона була на роботі, відремонтував їй паркан і двері в сараї. За вечерею він зізнався, що вже пора їхати. — Завтра вранці піду, — сказав чоловік, і Іванка трохи не заплакала, але, побачивши її реакцію, він додав – вже до вечора повернуся до тебе. Жінка дуже здивувалася і зраділа.
