Ганна Павлівна готувала собі вечерю. Вона вже кілька років жила сама. Чоловік пішов від неї ще давно. А син із нареченою живуть у своїй квартирі. Після весілля вони мешкали втрьох. Але Ганна з невісткою Оксаною так і не порозумілася. Оксана раз у раз займалася собою. Ніяк не доnомагала вдома та не працювала. Через це постійно були свар ки. Тоді син Ганни вирішив, що їм треба переїхати. Після цього Ганна із сином почала розмовляти рідко, у гості її не кликали. Ганна Павлівна із задоволенням вдихнула аромат свіжого борщу. Тільки Ганна зібралася скуштувати борщу зі сметанкою, як у двері подзвонили. Дивно, але на порозі стояв її син, Павло.
Ганна Павлівна свого подиву не видала. Сприйняла як належне. Запросила до хати та налила борщу. Він їв із величезним задоволенням. — Можна, я в тебе трохи поживу? Я від Оксанки пішов! Набридло вже все: майже нічого не готує, прибирати не любить. Що не скажи – одразу свар ку закочує. Павло дивився на маму з надією, що вона з радістю його підтримає. Вона ж сама не любила Оксану. -Ні, Павле, йди додому, до дружини. Вирішуйте nроблеми разом. Не бігайте по батькам. Сьогодні ти nрибіг до мене на жінку скар житися, завтра до друзів побіжиш.
Колись ось так пішов твій батько — спочатку до мами своєї бігав за будь-якої свар ки. А потім із мамою сумно було, він по друзях пройшовся! Павлівна майже прогнала свого сина. Їй було тяжко. І сина шкода. А ображений Павло йшов додому. Його дружина, щойно він встиг відчинити двері, кинулася йому на шию, притулилася до нього і заnлакала: — Я думала ти назавжди пішов! Прости мене! — І піду, якщо ще раз таке зробиш! – твердо відповів він. – Та й взагалі, я думаю, нам час уже дитину наро дити! – підсумував Павло. Через місяць Павло зателефонував матері та запросив у гості. Виявилося, що Оксана вагітна та Ганна Павлівна незабаром стане бабусею. Все-таки права вона тоді була , коли Павла прогнала !
