Ігор із дружиною повечеряли і зібралися вже лягати спати, коли на телефон Ігоря надійшло повідомлення. Телефон лежав поруч із дружиною, тому він запитав її: -Олена, подивися, що там? Коли Олена взяла до рук телефон, її брови здивовано піднялися. -Це твій брат пише, просить тебе приїхати на свої поминки, завтра … Ігор забрав у дружини телефон, сам перечитав повідомлення. -Напевно це все його дурні жарти! Женя подивилася на Ігоря схвильовано; -А раптом він себе погано почуває? Давай з’їздимо.
Скільки ви не бачилися? Три роки? Із братом у Ігоря стосунки були натягнутими. З самого дитинства ніяк не могли порозумітися, бо були занадто різними. Дружина таки вмовила його поїхати. Брат вів дивний спосіб життя. П’ять років тому не стало його дружини внаслідок пожежі, після чого Антон подався до аскетів. Жив на самому краю села і ні з ким практично не спілкувався. Ігор вважав брата диваком.
Коли вони під’їхали до його будинку, помітили, що подвір’я сильно заросло. Антон сидів на ганку і виглядав не дуже добре. -Привіт, брате, що це за жарти,ти такі жартуєш? – почав Ігор. Антон підвів на нього погляд. -Погано мені, відчуваю, що недовго залишилося, хотів побачити тебе перед кінцем. Ігор сів поруч, йому стало шкода брата, вперше за багато років він обійняв його. Потім Олена накрила на стіл, вони пили чай і розмовляли, вирішили надвечір, що переночують у селі. Тієї ночі Антона не ста ло. Він у якийсь спосіб знав, що саме цього дня поkине цей світ.
