Моя подруга Олена здавала свою квартиру. Ціну вона поставила досить низьку, тому від охочих в’їхати в це житло не було відбою. У перший же день подруга знайшла тиху інтелігентну родину, яка мала 5-річну дитину. Живуть ці квартиранти вже шість років. Платять завжди вчасно, скарг від сусідів ніколи не було. Олена вже котрий рік не приїжджала на огляд квартири: а навіщо? — Щоразу виправдовувалася вона. Але нещодавно подруга таки поїхала на свою квартиру .
І не могла повірити своїм очам: за 6 років у квартирі не з’явилося жодної нової речі. Навіть фіранки були всі старі – вже неабияк потьмянілі. Мешканців, з одного боку, можна зрозуміти: начебто квартира не своя, куnувати щось не має сенсу, зайвий головний біль при переїзді. Але, з іншого боку, фіранки можна було змінити? Все-таки, ви знаходитесь у цих кімнатах щодня! Невже не можна подумати про власний комфорт? -А У нас просто грошей немає! Працює лише чоловік, а я весь день сиджу з дитиною – відповіла її квартирантка.
Коли Олена ближче познайомилася з жінкою, з’ясувала, що у тієї 2 вищих освіти, вона добре володіє іноземними мовами, ось тільки засиділася в декреті і перетворилася на класичну домогосподарку. Вона цілий день забирається і готує у квартирі, водить дитину до школи, зустрічає, робить з нею уроки. -Бабусь у нас немає, тому доводиться покладатися лише на свої сили. І взагалі мені так подобається. Я впевнена, що заміжня жінка працювати не повин на. Її обов’язок – зберегти сімейне вогнище, а здобувач у сім’ї – чоловік. Думки так і крутились у неї в голові. Пішла вона зі своєї квартири – але так і не зрозуміла, чим гадають мешканці, особливо – мама.
