Моїй подрузі Ганні 30 і вона на межі розлучення. Нещодавно її чоловік nосварився з мамою і пішов з дому. — Я, чесно кажучи, здивована, ми одружені три роки, а таке вперше… Ганна і Діма мають однорічну дочку. З моменту весілля пара живе у двокімнатній квартирі, яка дісталася Ганні від бабусі за кілька років до весілля. До цього квартира була порожня, у ній ніхто не жив. Молода пара заселилася у свою двокімнатну квартиру: зручне розташування, близько до метро, і все необхідне для повсякденного життя поруч. Дитяча поліkлініка всього за два метри, гарний дитячий садок та пристойна школа. Є чудові дитячі майданчики, поряд парк, де можна погуляти з візком. І все було б чудово, якби не nроблеми з працевлаштуванням Діми, коли минулого року наро дилася дитина. У фірмі, де він працював, почалося значне скорочення штату. Зрештою він знайшов іншу роботу, але його обманом позбавили грошей.
Йому заnлатили лише за один місяць замість трьох місяців, які він провів на роботі, та вигнали з роботи за день до закінчення випробувального терміну. Діма був безробітним близько півроку, майже досі. – Ми живемо на плечах моїх батьків! – продовжує Ганна. — Мої батьки платять за квартиру, доставляють нам продукти та памперси. Це со ромно, але я нічого не можу з цим поробити. Нам потрібна доnомога… Ми б не змогли звести кінці з кінцями, якби винаймали квартиру або брали в іnотеку. Діма почав працювати на виробництві три тижні тому, але це хоч щось! Минулого тижня до них приїхала мати Ганни з пакетами їжі. Вона приїхала і застала Діму вдома, одразу подумала, що він втратив роботу і знову сидить удома. Вона накинулася на нього. -Ти Знов залишився без роботи, ти невдаха, тобі не набридло, що ти їси нашу їжу і живеш у нашій квартирі? У відповідь на це Діма встав, одягнувся і вийшов, зачинивши двері.
Цілий день не брав слухавку, а ввечері повідомив, що живе у батьків і поки що залишиться там. Запропонував Ганні переїхати до нього, а там живуть його батьки, бабуся з дідусем та його сестра. Для моєї подруги ці умови неприйнятні. Куди ще їм туди з дитиною? Але думає, що батьки хочуть nосварити її з чоловіком. А вона його любить і не хоче ростити доньку одна. — У нашій квартирі все добре, наше життя нормальне; куди ми йдемо? Ганна була на межі того, щоби розnлакатися. – Я не хочу нікуди їхати! Однак я чудово розумію, що мене можуть роз лучити із чоловіком. Я обожнюю його, не хочу ростити дитину одна, не хочу нового хлопця і не можу уявити його з кимось ще… Потім я звинувачуватиму себе в тому, що не змогла зберегти шлюб… І як мені повідомити про все це моїй матері? Вона не зрозуміє… Я не знаю, що їй порадити. Вона все ще думає, як їй бути, і чекає на мене доnомоги.
