Після університету я знайшла своє перше кохання, це був Коля. Я думала, що ми разом будемо все життя. Але його по роботі відправили до іншого міста, я не могла поїхати разом із ним. Коля пообіцяв, що як тільки він повернеться з роботи, то ми одразу одружимося. Я йому вірила, я чекала. Коля поїхав, але відтоді від нього не було жодної інформації. Я питала його друзів, вони нічого не знали. Я знайшла бабусю Колі, та й вона мені нічого не розповіла. Коля просто зник, не дзвонив мені і не писав. Через якийсь час я зустріла Віктора, він був дуже гарною людиною. Ми одружилися, зараз у нас уже дві дочки. Якось увечері ми прогулювалися з Віктором садом, і тут я побачила парочку навпроти нас, біля жінки сидів Коля, він теж мене помітив.
Коли ми повернулися додому, я вигадала якийсь привід, щоб вибігти на вулицю, Коля вже чекав на мене там. Ми нарешті зустрілися через стільки років. Коля сказав, що щойно поїхав до того міста, то потрапив у ава рію. Його виходила одна медсестра, вона стала його дружиною. Але це все вже було не важливо, головне, що тепер ми разом. Так почалися наші таємні побачення. Через якийсь час Коля сказав, що йому набри дло ховатися як підлітку, тож він подав на розлу чення. Я набралася сміливості і сказала Віктору, що теж хочу розлу чення. Вітя не став кричати і влаштовувати сkандали, він сказав, що дасть розлучення через рік. Я погодилася. І так ми з Миколою стали жити разом. Все було так чудово, наша колишня пристрасть повернулася, я думала, що найщасливіша на світі. Але це тривало лише місяць.
Потім Коля дуже затримувався на роботі, міг не приходити цілу ніч. Коли я питала у нього, в чому справа, то Коля відповідав, що не зобов’язаний переді мною звітувати, бо я не дружина. Якось він запросив до нас у гості друга. Вони щось обговорювали, і я також вирішила підтримати розмову. Коля сердито глянув на мене і сказав: -Твоєї думки, жінко, взагалі ніхто не питав. Я зрозуміла, що поспішила. Звичайно, на одній пристрасті та старих спогадах сім’ю не збудуєш, та й не збирався Коля зі мною одружуватися. Я вирішила піти від нього. Мені було так соромно перед Віктором, але чоловік мене заспокоїв: -Тому я і сказав, що краще відстрочити розлу чення на рік, тепер ти сама зрозуміла, що розлу чення нам не потрібне. Кожна людина помиляється, тож повертайся в сім’ю. Мені досі дуже соро мно перед чоловіком, але я така рада, що Віктор виявився таким мудрим.
