Робота знаходиться від мого будинку на досить пристойній відстані. Іноді я їжджу поїздом, іноді автобусом. Під час одного з нічних рейсів у купе зайшов чоловік зі своєю дружиною та двома дітьми. Жінка попросила мене піднятися на верхнє місце, мовляв, вона хотіла б лягти на нижню nолицю зі своїм молодшим сином. Я, звичайно, поступилася їм місцем, але попросила залишити мої речі під нижньою nолицею.
Через годину я вийшла в туалет, а коли повернулася, то не могла повірити своїм очам: мої речі лежали на верхній nолиці, а ця родина вдавала, що нічого тут не змінилося. Природно, я була в люті, оскільки вони відповіли підлістю на мою доброту. Я пішла до провідника, розповіла йому про ситуацію. Він зайшов у купе, розсадив усіх на свої місця, і я переночувала на нижній nолиці.
Сім’я не посміла сказати мені жодного слова, але я впевнена, що вчинила правильно. Наступного ранку, коли ця родина зійшла на своїй станції, на їхнє місце увійшла молода пара з літнім чоловіком. Той попросив мене помінятись з ним місцями. Я знову погодилася, і знову поставила ту саму умову щодо моїх речей. Вийшла до ресторану, повернулася – і та сама ситуація. Ось тепер і доnомагай людям після такого досвіду.
