Звук води, монотонні рухи руками. Миття посуду завжди мене умиротворяло. Коли не концентруєшся на діяльності, є можливість подумки полетіти в далекі далі. Я не відразу помітила, як до мене наблизився Сергій. Він ніби ненароком торкнувся моєї талії рукою. — Алло, там всі вже біля багаття зібралися, посуд можна і потім помити, — посміхнувся він. При цьому проникливо подивився прямо в очі. Я розгубилася, я завжди губилася під його поглядом. Було відчуття, що бачить він мене наскрізь.
Сергій-молодший брат мого чоловіка. — Та й тут мені подобається, я настольні ігри не дуже люблю — відповіла і поспішно відвела погляд. З Сергієм ми рідко бачилися. Коли ми з Мішею тільки одружилися, Сергій прийняв рішення перебратися жити в Польщу, приїжджав тільки влітку, щоб батьків побачити. — Подобається можливість побути однією і подумати про своє? Я здивувалася його проникливості і кивнула. Деякий час він просто стояв і дивився, як я мию посуд. — А сам чому не йдеш? — Мені тут з тобою більше подобається, — тихо відповів.
Мені чомусь після його слів стало тепло. Несподівано він узяв мене за руку і напружено подивився в очі. Від несподіванки я навіть скрикнула. — Сергію, ти чого? — Мені потрібно сказати тобі дещо. — Ну? Серце тривожно забилося в грудях. Смутна підозра промайнула в думках. Він вдивлявся мені в очі, намагаючись там щось знайти. — Ну, це … хотів сказати, хотів, що я … загалом, я не зможу приїжджати більше влітку. Мене по роботі в Англію відправляють, буду сумувати за тобою і племінникам, ну і за Мішою. Якось так. Ну я пішов — чомусь в голосі з’явилася гіркота. Він розвернувся. А я залишилася в замішанні.
