Нас із братом батьки завжди вчили бути дружними і доnомагати в усьому один одному. Я все своє життя намагалася не розчаровувати батьків, їхні слова не перестали мати для мене вагу навіть після того, як батьки пішли на той світ. Брат після університету іммігрував жити до США. Він там живе вже понад двадцять років. У нього там зараз є своя невелика справа.
Сім’ю він також там утворив, уже років 15 не був на батьківщині. Я також вийшла заміж. Ми з моїм чоловіком та дітьми живемо у домі, який залишився після моїх батьків. Коли вони пішли на той світ, питання спадщини навіть не обговорювалося, бо Діма відразу заявив: -На батьківщину я повертатися не планую, будинок цей мені не потрібний. Ми з чоловіком вклали чимало грошей у ремонт та облаштування. Нещодавно брат зателефонував із вимогою nродати будинок та розділити гроші.
-У мене син одружується, потрібні гроші на весілля. -А нам куди йти? -Хіба це моя турбота? Купуйте собі квартиру на свою частину су ми, якщо виста чить. Я обурена поведінкою брата, рідні люди не мають права так на хабно чинити. Які після цього можуть бути добрі стосунkи? Зважаючи на все, справа незабаром може опинитися в су ді, бо спільну мову ми знайти не можемо.
