Коли мій син Діма оголосив, що він збирається одружитися з Іванкою, я відразу ж схопилася за серце! Як таке можливо? Вона ж уміє лише одне: витягувати гроші з гаманця мого сина! -Галя, будь ласка, прийми Іванку. Вона частина нашої родини – казав мені чоловік. -Добре, дорогий, я постараюся. Після весілля ми вирішили подарувати молодим мою квартиру, а самі переїхали до заміського будинку. Невістка зі сльо зами на очах дякувала мені, казала, що я врятувала їй життя.
Того дня я зрозуміла, чому в мене була така думка щодо моєї невістки: адже вона все життя жила бідно, до розкоші вона не звикла. Моя думка змінилася, ми помирилися — і зі спокійною душею я разом із чоловіком поїхала за місто. За кілька тижнів я вирішила приїхати в гості до молодих. Яке ж було моє здивування, коли на кухні мого будинку хазяйнувала сваха. Але на цьому річ не закінчилася. Сваха покликала мене на розмову: -Тобі не соро мно? Син із невісткою живуть тут уже майже місяць, а ти досі не переписала на них помешкання.
-А чому я мала переписувати? -Як чому? Вони ж мешкають тут. Зробимо так: ви підготуєте усі документи, нотаріуса я оплачую. -В сенсі? Ти не надто знахабніла? Чи забула, що прислала до мене свою доньку без посагу? Сваха прикусила язика, того вечора вона нічого не говорила, але мене бен тежило тільки одне: поведінка сина. Він мовчки кивав на все те, що говорили його дружина та теща. Чує моє серце, що невдовзі він поставить переді мною ультиматум. Звичайно, не хоче псувати з ним стосунки, але квартиру переписувати на невістку я точно не буду.
