Вийшла заміж у дуже зрілому віці. Мені тоді було тридцять. Моїм чоловіком став приїжджий тракторист Борис. Спершу ми з ним спілкувалися як друзі, а потім зрозуміли, що між нами багато спільного. За рік він зробив мені пропозицію. Батьки мої були дуже раді, вони вже втратили надію, що я налагоджу особисте життя. Після весілля ми почали жити з моїми батьками, але Борис одразу заявив, що рано чи пізно ми збудуємо будинок і з’їдемо.
Він став відкладати гроші. Десять років він старанно збирав. За цей час у нас ідонька з’явилася. Торік сума нарештінакопичилася, чоловік приголомшив мене новиною про те, що будинок збирається будувати у своєму рідному селі. Мене це здивувало. Село його знаходилося за сто кілометрів, далеко їхати до моїх батьків, але робити було нічого.
Будівництво тривало два роки. Через цечоловік часто був відсутній. Ми з донькою терпляче чекали та готувалися до переїзду. Але потім я помітила, що чоловік переїзд свідомо відтягує. Зрештою чоловік зізнався: -Я закохався в іншу з нашого села, нам з тобою треба розлу читися. Це мене засму тило дуже. Мені здається, що чоловік дуже некрасиво поставився до нас.
