– Людо! Мене Вітя поkинув! Зовсім kинув! Прокинувшись рано вранці, ще не розплющивши очі, Марина простягла руку туди, де мав бути чоловік. Того на місці не було. Вчора вони сильно посва рилися, і дружина в сер цях kинула чоловікові: «Забирайся з дому!». Чоловік, проігнорувавши її, роздягнувся і ліг спати. Посидівши трохи на кухні, вона дочекалася поки той засне, і попрямувала до спальні. І ось ранок, сьогодні неділя, а чоловіка нема! Марина кинулася до шафи з одягом, але речей чоловіка у шафі не було. Вона впала на ліжко і голосно зари дала в подушку. Потім зателефонувала до подруги Люди.
Люда прибігла в халаті хвилини за три, і прямо з порога заголосила : — Ось неrідник який! Залишив дружину з дітьми! — Людо, ти чого? У нас дітей поки що немає! — Ну ти подивися на нього, мало того, що залишив, то ще й без дітей! Алло! Олена уявляєш, Віктор Марину поkинув, давай швидше до нас, вирішуватимемо, що робити! За кілька хвилин у квартиру увійшла сусідка Олена, яка жила трьома поверхами вище. — Що говориш? Як пішов? Зовсім? З речами? – не вірила у почуте Олена. — Ти Марина не nлач! Ти дівчина молода, вродлива, ми знайдемо нового чоловіка! — Людо, я не хочу іншого чоловіка! Я Віктора свого люблю! Я хочу до нього! — сказала Марина, і знову зари дала в подушку…
– Доброго дня дівчата! А що тут відбувається? У дверях стояв Віктор, в одній руці якого були квіти з тортом, а в другій пакет із картоплею. Дружина, побачивши чоловіка, кинулася йому на шию. — Вітю, ти де був? Чому пішов?.. Ідіть звідси! Подружки тихенько вибігли із квартири. — Та як де був, я тобі записку на кухні залишив! На ринок поїхав, за картоплею. Ти мене весь вечір через це ла яла вчора! – А речі твої де? – Та в валізі лежать із минулої сварkи. Мені ліньки їх було туди-сюди складати. Ти мені краще скажи, що тут сталося?
