Зі своїм першим чоловіком я розлу чилася, коли моєму сину було три роки. У нас виявилися зовсім різні погляди на життя із чоловіком, це стало зрозуміло після весілля. Але було пізно, бо я швидко заваrітніла. У результаті ми не витримали, вирішили, що нам краще розлу читися, ніж далі му чити один одного. Я думала, що після розлу чення більше не зустріну жодного чоловіка. А кому б я була потрібна з дитиною на руках. Але виявилось, що в моєму житті з’явився Вітя. Він був не такий, як мій перший чоловік. Вітя був веселий, у нас дуже часто і багато збігалися погляди. Я була закохана без пам’яті.
У мене тремтіли руки, коли я вирішила повідомити, що в мене є дитина від першого шлюбу. Але Вітя прийняв свою новину позитивно. Навіть захотів познайомитись із моїм сином, якому вже виповнилося 5 років. Вітя купив для дитини машинку на пульті, про таку мій син давно мріяв. У результаті вони потоваришували, мені було приємно на них дивитися. І стало так спокійно, що Вітя прийняв мого сина. Ми почали жити разом. За рік у мене з’явилася донька від Віті, я пішла у декретну відпустку. Чоловік добре заробляв, давав мені кишенькові гроші, адже я не працювала. Я часто ходила з дітьми в парку, а там і купувала для них солодощі. І ось якось Вітя мені каже, що я надто багато грошей витрачаю на дурницю, мовляв, діти можуть і без солодкого обійтися зайвий раз.
Для мене це було дивно . А якось у вихідні я затіяла прибирання і знайшла у чоловіка в шафі записник. Там було написано до копійки, скільки Вітя витратив на мого сина. Навіть за проїзд автобусом стояла ціна. Увечері я викликала Вітю на розмову. А він мені спокійно відповів, що поки я не працюю, то йому одному доводиться утримувати чужу для нього дитину. І коли я вийду з декрету, то мушу цю суму віддати Віті. Я не знала, що й відповісти… Я не думала, що мій син чужий для чоловіка. Втекти я від нього зараз не можу, у мене на руках двоє дітей і немає роботи. Прийдеться поки що потерпіти, потім як вийду на роботу ухвалю остаточне рішення.
