Оксана Федорівна чудово виглядала для своїх років, підтримувала постать, стежила за харчуванням та займалася спортом. Вона рано втратила чоловіка, але добре була улюблена робота у ліkарні та вже дорослий син, який у всьому допомагав. Коли Сергій зустрів майбутню дружину, то відразу закохався, тільки не знав як вчинити з мамою, адже вона залишиться одна. Наречена Сергія думаючи, що той просто не впевнений у почуттях, запропонувала пожити разом. Всі були згодні, тільки згодом невістка стала дратувати Оксану Федорівну. Вона була ідеальною господинею, смачно готувала, добре забиралася і син її любив. Все це злило жінку і вона постійно ходила незадоволеною. Оксана Федорівна подрузі скаржилася, а та тільки сміялася.
— Поганих невісток ти не бачила, — додала жінка. А Оксана Федорівна подумала та вирішила, що молодій парі краще окремо пожити. Тільки от сина спіймати окремо вона не могла, невістка все крутилася довкола. Але щойно невістка пішла в душ, жінка почала розмову і випадково дізналася, що у сина з невісткою буде дитина. Сергій аж сяяв від радості. За тиждень син знайшов квартиру і вони переїхали, а Оксана Федорівна взялася за прибирання. А в ті дні, коли діти відвідували її, вона мріяла, щоб вони якнайшвидше пішли. Може вона й черства.
Жінка залишила ці думки і вийшла на прогулянку з подругою, як раптом відчула нездужання. Прокинулася вона в палаті. Не могла рухати руками, сльози лилися градом. Відразу згадалася невістка та її ставлення до неї . Як вона мріяла їх виселити? І тут зайшла невістка, з фруктами та бульйоном, сіла поруч, налила бульйончика і втішала свекруху, як могла. — Ви розумниця, потерпіть і за кілька тижнів поїдемо додому, хочете до нас, хочете до вас. Тільки одною ми вас уже не залишимо – м’яким голосом промовила дівчина та годувала свекруху супчиком.
