Олена спускалася до Бориса на побачення з неприємним передчуттям. По телефону він попередив, що їм треба поговорити. Олена здогадувалася, що можливо Борис одружений. Вони зустрічалися понад півроку, але чоловік жодного разу не запросив її до себе. Такий розклад стосунків її не влаштовував і якщо він у цьому визнається, вона закінчить ці стосунки. У тридцять років зустрічатися з одруженим не така вже й хороша перспектива. Найкраще бути однією. Жінка зустрілася з Борисом і вже в машині він почав розмову, яка перейшла у несподіване русло. Такого повороту вона не чекала. Виявилося, що Борис не брехав щодо розлу чення, але він не сказав їй про дочку від цього шлюбу, яка живе з ним. Їй лише сім років. Борис не хотів лякати улюблену розповіддю про дитину, але він зрозумів, що Олена саме та жінка з якою він хотів би пов’язати своє життя і тому вирішив відкритися.
Олена задумалася, любити чужу дитину вона не зможе, але Борис їй дуже подобався. Навіть більше. Може вийде полюбити дитину коханого чоловіка? — Думаю я зможу порозумітися з твоєю дочкою. – відповіла вона Борисові. Той усміхнувся і поїхав знайомити своїх жінок один з одним. Вечір знайомства пройшов дуже цікаво, донька та мама Бориса сподобалися Олені. Вона трохи заспокоїлася. Увечері проводжаючи Олену додому, Борис запропонував їй переїхати жити до них. Навіщо тягнути, обидва дорослі люди. Вона погодилася. Перший тиждень пройшов спокійно, дівчинка поводилася мило і спокійно, поки вивчала Олену. А потім почалося, якось вранці вона влаштувала скандал, розбила тарілку, бо не хотіла кашу. А Олену за батька зви нувачувала в грубості та неуважності. Чоловік тільки сердився на Олену. Борис і бабуся потурали всім капризам дівчинки.
Така поведінка дитини почала повторюватися щодня. Вона була некерованою. Борис не приймав того факту, що донька була неслухняною і крутила ними, як хотіла. Кожна розмова на цю тему закінчувалася непорозумінням, Олену він попросив не втручатися у виховання дочки. Вона не мала права робити дівчинці якесь зауваження. — Або між нами все закінчиться – закінчив розмову Борис. Вранці, за відсутності Бориса, вона зібрала речі і повернулася до своєї квартири. Як добре, що не встигла здати, промайнуло в Олени в голові. Не зможе вона з ними жити, різні у них уявлення про виховання. Але Борис не відпускав її, дзвонив, просив повернутися, але свою думку та поведінку не змінював. Так їхнє спілкування і припинилося. А пізніше Олена почує від знайомих, що вона була поганою мачухою, яка кривдила невинну дитину. Хай буде так, вона знала, що нічого поганого не зробила.
