Після восьми років шлюбу ми з чоловіком вирішили розлу читися. Він хотів мати дітей, але, незважаючи на те, що ми були здорові, я не могла заваrітніти. Мій чоловік був зациклений на дітях і не хотів жити у бездітному шлюбі. Ми постійно сва рилися з цього приводу, і одного разу це стало нестерпним для нас обох. Тому ми вирішили розірвати шлюб, щоб позбавити один одного бо лю.
Мій чоловік хотів знайти когось, хто міг би наро дити йому дитину, і мені було дуже боляче чути ці слова. Після розлу чення я змирилася з тим, що я не матиму дітей, і тому не заводила жодних серйозних стосунків. Через два роки ми з чоловіком знову почали спілкуватися та вирішили дати нашим стосункам другий шанс. Однак до початку другого розділу я дізналася, що ваrітна – але не від чоловіка.
Батьком виявився мій колишній коханець, який був одружений і не хотів дитину! Я була розгублена і не знала, що робити. Я хотіла залишити дитину, але не хотіла руй нувати чужу родину. Але також я не хотіла брехати чоловікові про батьківство дитини. Я знала, що якщо він дізнається про це пізніше, то все одно відразу ж піде від мене.
Подруга порадила мені не говорити чоловікові правду, але я не могла змусити себе брехати йому все життя. Я хотіла бути чесною та розпочати наші стосунки на міцному фундаменті, відкривши правду. Однак я боюся його реакції і не знаю, коли настане слушний момент, щоб розповісти йому про все.
