Сьогодні вранці я буквально плакала від сміху, але була горда за свою рідну країну – Україну. Коротше, справа була така. Їду я у маршрутці, дивлюся у вікно та бачу, як вулицею йдуть дві дівчини з жовто-блакитними стрічками на рюкзаках.
Водій смачно натиснув на клаксон на знак вітання. У цей момент всякі там ватники в автобусі мало не згоріли від злості і вигукнули: -Ми назавжди з Росією! А це – підстилки американські! Водій спокійно припаркувався на зупинці, розвернувся і сказав:
-Всіх, хто проти України, прошу негайно на вихід. Гроші за квитки поверну. А ви, товариші, чекайте на російську маршрутку. Рахую до трьох! Раз… Мене буквально розірвало від сміху та гордості. А горда я була за свою кохану Україну.
