Моя свекруха ніколи не виявляла до мене прихильності, так само, як і до свого сина – мого чоловіка. Після нашого весілля вона вигнала його з дому, змусивши нас починати все з нуля. Сестра мого чоловіка, однак, була зіницею її ока: отримала від батьків велику підтримку і навіть квартиру як весільний подарунок. Ми з чоловіком про таку фінансову допомогу могли лише мріяти.
В результаті мій чоловік багато років працював за кордоном, щоби дозволити купити нам квартиру. Згодом наші фінанси покращилися, але становище моєї свекрухи, яка тепер жила одна і мала слабке здоров’я, різко погіршилося. Зі співчуття я вирішила взяти її до себе в наш будинок, незважаючи на застереження чоловіка.
Ми жили комфортно у трикімнатній квартирі, бо наш син уже з’їхав. На мій подив, під час перебування у нас свекруха розпускала чутки про нашу сім’ю серед родичів та подруг – і лише нагнітала напруженість. Незважаючи на її зневагу, я вирішила не протистояти їй, розуміючи, що це марно.
Вона прожила з нами до глибокої старості, і, за іронією долі, я дбала про неї більше, ніж її улюблена дочка. Мотивом моїх дій був спадок. Зрештою, після її смерті з’ясувалося, що вона вже передала свій дім доньці.
