Катя подивилася на чоловіка, потім перевела погляд на свекруху. – Чи є ще якісь правила, яких я не дотримуюсь? – спитала Катя, – є ще претензії? – Хіба цього мало? – уїдливо відповіла Зоя Миколаївна, дивлячись на сина. – Справді, Катю, – підхопив Володимир, – мама права. Ти маєш зрозуміти, що до чого. Не можна плутати роль сім’ї. Катя видихнула з полегшенням і посміхнулася. – Чудово! – вигукнула вона, – якщо більше нема претензій, я знаю, як усе виправити…
Повернемося на два роки назад: Володимир зв’язав себе шлюбом з Катериною і привіз її додому. Зоя Миколаївна була задоволена вибором сина. – Це чудово, – розмірковувала вона, – тепер я зможу відпочити, бо вона займатиметься домашніми справами за мене. Я буду зразковою свекрухою. Зоя Миколаївна запевнила Катю, що не буде владною, і проголосила її єдиною відповідальною по дому. Спочатку Катя змирилася з цим і не скаржилася. Це був її перший шлюб, і вона вважала, що так заведено. Протягом наступних двох років Катя навчалася материнства та визначала свою роль у сім’ї.
Поступово вона почала розуміти, що була практично покоївкою, яка доглядала всіх і все на безкоштовній основі. Проте Зоя Миколаївна та Володимир Володимирович продовжували поводитися розв’язно, влаштовували заворушення та бійки із сусідами, а Катя прибирала за ними та заспокоювала сусідів. Одного разу розчарування Каті досягло піку, і вона висловила свекрусі та чоловікові своє невдоволення їхньою неуважністю. – Чому б не їсти на кухні і не прибирати після себе? – М’яким тоном, щоб нікого не образити, запитала вона. Але родичі вперлися, і Зоя Миколаївна нарешті вказала на двері і натякнула, що якщо Катя незадоволена, вона спокійно може піти.
Тоді Катя зрозуміла, що їй треба робити. Усі мовчки дивилися, як Катя збирає свої речі. – Куди це ти назбиралася? – спитала Зоя Миколаївна, коли Катя попрямувала до виходу. – На заробітки, – незворушно відповіла Катя, – дитина залишиться з вами. Ви ж сім’я, а не чужі люди. Катя рішуче зачинила за собою двері. *** Минув місяць, а Катя не поверталася. Зоя Миколаївна була змушена згадувати, як доглядати дитину, прибирати, готувати та робити багато іншого. Вона з нетерпінням чекала на повернення Каті, тепер цінуючи старанність і турботу, які свого часу вважала само собою зрозумілими.
