Наталка прокинулася від сну під ритм дощу, що б’є по даху. Звичка розбудила її о пів на сьому, але того дня була субота, і вона могла спокійно спати. Проте дзвінок телефону із сусідньої кімнати порушив її спокій. Це була сестра її чоловіка Зоя, яка оголосила про візит своєї сім’ї наступного дня. Почуваючись дещо стурбованою різким рішенням своєї нахабної родички, Наталка за годину повідомила новину чоловікові. Незважаючи на своє небажання, вони постаралися, щоб зустріти гостей з усілякими делікатесами.
Наступного дня Наталка, завівши будильник на ранній підйом, ретельно готувалася до візиту. Оглянувши гарно накритий стіл, вона залишилася задоволена своїми стараннями. Тим часом її чоловік смажив шашлики на городі. Все було готове до приходу гостей. Як і очікувалося, гості з’явилися перед вечерею. Зоя, її чоловік, двоє підлітків і доросла дочка зі своїм нареченим з нетерпінням чекали на вишуканий обід. Гості швидко та із задоволенням поглинали їжу, а коли настав час пити чай, наречений Насті попросив лимон.
Нажаль, Наталка забула його купити. Потім Зоя попросила загорнути із собою кілька шматків пирога. Гості пішли пізно ввечері, залишивши Наталку втомленою та ні з чим на обід наступного дня. За кілька днів Наталці зателефонувала двоюрідна сестра Сашка, Тетяна. Після невимушеної балаканини Таня попередила Наталку про плітки Зої щодо зневажливого ставлення до гостинності. Почувши це, Наталка розплакалася, але поклялася собі покласти край цій експлуатації.
За місяць Наталці знову зателефонували Зоя та повідомили, що вони збираються приїхати наступного дня. Однак цього разу у Наталки був готовий план. Після прибуття гостей зустрів напрочуд голий кухонний стіл, прикрашений лише вазочкою з недорогим печивом. Господарі вели ввічливу розмову та пригощали чаєм із домашньою м’ятою. Зоя та її сім’я, які чекали бенкету, незабаром пішли, а їхні шлунки голосно буркотіли. Того дня Наталка відчула дискомфорт та гіркоту, але водночас і полегшення. З того часу візити родичів були лише у свята, і то не щороку.
