Надія Петрівни була незвичайною бабусею. Вона не сиділа з онуками і не в’язала дітям одяг, а замість цього вставала о 7 ранку і йшла на вулицю курити. Їй було 82 роки. До того бабуся ще й слухала рок, включаючи його на повну гучність. Однак сусіди вже не скаржилися: вони звикли. У цей вихідний ранок старенька знову встала і включила гучну музику, розбудивши всіх сусідів. Одна сусідка не витримала: — Надія Петрівна, Та дайте хоч у неділю поспати! — Марія Іванівна, і вам доброго ранку! -Ти коли-небудь заспокоїшся? — розгнівалася жінка. — Ніколи, — коротко і чітко відповіла бабуся. Вона жила в двоповерховому будинку з одним під’їздом.
Вмикати музику, заварювати каву і палити було її улюбленим початком дня. Жінка вже давно жила одна. Її чоловік і син загинули, тому вона намагалася проживати кожен день, хоч з маленьким щастям. Старенька ніколи не розуміла таких нудних людей, як Марія Іванівна. Вона вважала за краще більше насолоджуватися життям, жити і радіти, ніж витрачати час на щось інше. Її сусіди були хорошими. Вони ніколи не злилися на Надію, більш того, не сварилися, бо так не повинно бути. А самі навіть шкодували жінку і розуміли її самотність. Щоранку вона ходила в парк на прогулянку. Іноді боліли ноги або була погана погода, але жінка все одно йшла до улюбленого місця.
Однак сьогодні лавочка, на якій вона завжди сидить — була зайнята якоюсь дівчиною. — Тут я завжди сиджу! — сказала вона незнайомці з коляскою. — Ой, вибачте, я вже йду. — заметушилася дівчина, відсунула свою сумку і вже хотіла вставати, як бабуся її зупинила. — Почекай, я гляну на тебе. — вона дістала окуляри і побачила синці на її обличчі. — Звідки це в тебе? — промовила здивована бабуся. Дівчина не витримала і розплакалася. — Мій чоловік втратив роботу і почав багато пити. Як приходить додому — б’є мене.
Я не витримала і втекла з дому, а зараз не знаю, що робити і куди податися, — плачучи, розповідала вона. Старенька запросила її з дитиною до себе додому і дала їй випити чаю. А потім сказала, що та може залишатися у неї жити. — Пенсія у мене непогана, місце є і нам обом буде веселіше. Тому залишайся, я буду тільки рада. Бабуся Надія до того і мріяти не могла про онуків, а тепер зможе за дитиною доглядати. На наступний ранок вона не встала о 7 годині, як це бувало завжди, і не заварила кави.
Сусідка Марія в 7: 30 годин перелякалася і подумала про найгірше. Швидко початку всіх питати, чи бачив хто незвичайну бабусю. Двірник відповів, що ні. Старенька занепокоїлася і вирішила піти подивитися, що відбувається. Як раптом відчинилося вікно на першому поверсі: — Ви можете бути тихіше? У мене дитина спить, не заважайте! — заявила Надія Петрівна. Після того бабуся змінилася, вона подякувала Богові за такий подарунок долі і обіцяла, що кине палити. Таке життя: все може змінитися в будь-який момент, головне — вірити в краще, і все обов’язково збудеться.
