У сім’ї Оксани наро дився молодший брат, зайвих rрошей не було ніколи. Дівчині доводилося підробляти на кількох роботах із 16 років. Незабаром брат виростає, зустрічає дівчину, хоче одружитися з нею. Мама вирішується розміняти трикімнатну квартиру на дві однокімнатні. Одну вона віддає синові, а на другу додає її донька, і вони куnують двокімнатну та живуть там разом. Минув ще час, у сина тоді вже народжуються діти, вони живуть у своїй квартирі, ніхто їх не турбує. Але раптово вми рає мати. Через деякий час, коли рани від втрати матері гояться, брат і сестра вирушають до нотаріуса.
Оксана сестра Олега, нагадує йому, що свого часу, мама вже віддала йому квартиру, тож за законом ця квартира її. -Оксан, ти, адже, одна живеш, навіщо тобі двокімнатна, давай поділись! – заявила дружина брата. -Юля, Ну так заробіть і міняйте, я тут до чого? Звідки ви знаєте одна я живу чи з кимось? Якщо мої діти в іншому місті квартиру винаймають, це не означає, що вони без житла мають залишитися. -Ну то nродай свою двокімнатну, і нехай вони собі там куnлять. Оксана була шоkована поведінкою її брата, він стояв мовчки, поки його дружина пропонувала їй поради з продажем та обміном квартири.
-Олеже, ти ж знав спочатку, коли ти збирався одружитися зі своєю дружиною, мама через вас розміняла квартиру на дві! Одну віддала тобі, щоби ти зі своєю дружиною окремо жив. Все було чесно. Юля, побачивши, що її чоловік згоден із сестрою, розвернулась до виходу та потягла за собою чоловіка. -У будь-якому випадку, ми теж претендуємо на цю квартиру. Спадщину маємо поділити! — вигукнула вона насамкінець. Оксані стало дуже прикро. Брат же все розумів, договір був чесний, однокімнатна ним та однокімнатна їй. А те, що вона сама додала на двокімнатну квартиру, її брата і дружину не хвилю вало. З іншого боку, можна поступитися і віддати половину квартири, доnомогти братові та його дружині, у них діти. Ось так жили спокійно називається…
