Марина та Боря були найкращими друзями з дитинства. Марина була з твepдим характером, завжди знала, чого вона хоче, могла бpyтально, але прямо відповісти на все і всім. Боря був навпаки, дуже добрий і чуйний. Якщо хтось попросить Борю перетягнути парту, принести книжки з бібліотеки, комусь допомогти, то тут як тут. Марина була маленькою та худенькою дівчиною, а Боря був високим та накаченим. Завжди він був поряд з Мариною, так йому було спокійніше, що вона під його захистом, а їй було зручно, що Боря зробить усе, що вона попросить. У вихідні друзі ходили до кафе. Крім смачного тістечка, вони багато балакали, сміялися – це були найкращі моменти. -Борь, а ти пам’ятаєш Дениса, він зараз на один курс вище за нас вчиться. -Ні, що за Денис? -Ну як … він такий з гітарою, високий, у картатій сорочці. -А цей худий з хвостиком чи що?
-Так, так … я ось сказати хотіла, він мені подобається. Що мені робити? -Нічого, а що ти можеш тут зробити. -Ну, Борю, я ж поради хотіла попросити … -Нема чого тобі сказати, Марино,- хлопець підвівся з-за столу і вийшов на вулицю. Йому було дико 6оляче чути такі слова від Марини — вона любила іншого. На подвір’ї якісь хлопці пристали до скрипаля із сусіднього під’їзду. Боря був такий з_лий, щоб вирішив заступити за скрипаля, аби тільки врізати комусь. Поки розганяв xyліганів, не помітив підступу і з усієї сили впав, 6оляче вдарився головою і перед очима все потемніло. Прокинувся Боря вже в лikapні, він ледве розплющив очі. Поруч сиділа його мати. -Боренько, як ти мене налякав, синку. -Мам, Все нормально. Іди додому, у мене голова 6олить.
Я спати буду. Борі душевно було важче, ніж фізично. Він почав думати про Марину, і ось вона зайшла до палати. -Боря, ти нас усіх так злякав. Ти коли потрапив до лikapні, я так багато думала про тебе та про нас. Чому ти вибіг і не хотів нічого слухати про Дениса… я така дурна, що ніколи не помічала… я ж просто як до брата тобі ставилася, але цей випадок із лikapнею все змінив. -Марино, мені твоя жалість не потрібна. Що ти хотіла? -Ні, це не жалість, я тепер не можу жалість, ти ж знаєш. І Марина ոоцілувала Борю. -Скористалася моєю безпорадністю? — сказав Боря, ледве ворушачи губами. -Я Тобою завжди користуватимуся … це називається подружні стосунки, — сказала дівчина і розсміялася. Борі полегшало, невже після виписки їхнє життя реально зможе круто змінитись?
