Мені не пощастило зі свекрухою. Після весілля ми оселилися у неї. Три місяці тому ми стали батьками вдруге. Після народ ження другої дитини нам дали сертифікат на материнський капітал. Із чоловіком вирішили його не витрачати. Але свекруха мала інші плани. Вона вирішила зробити ремонт за ці гроші. Вона вимагає, щоб ми віддали їй усю суму. І головне те, що вона тільки мені про це говорить, а в присутності сина мовчить. Якщо я не погоджуся, загрожує виrнати нас із дому. Чомусь вона впевнена, що син не буде проти. Вона давно вже почала налаштовувати чоловіка проти мене.
Каже, що я жа дібна, нев дячна, і він зробить усе можливе, щоб розлу чити сина зі мною. Ми сва рилися майже щодня, ображали один одного, а ввечері, коли чоловік приходив з роботи, вона сиділа із заплаканими очима і казала, що її не поважають. Я нічого не говорила чоловікові. Вона твердила, що доб’ється свого, і я залишуся без чоловіка, мене позбавлять батьківських прав і заберуть сертифікат. Ось тоді я залишуся ні з чим, ходитиму вулицями і милостиню проситиму. Щиро кажучи, мені було смішно. Ось яка вона мати, чого вона бажає своїм онукам!
Я кілька разів спробувала поговорити з нею, пояснити, що вона не має рації, але вона була невиправна. Мої нер ви на межі. Я попросила чоловіка перевести в готівку материнський капітал і віддати гроші свекрусі, щоб вона дала мені спокій, але чоловік категорично проти. Він поговорив із матір’ю, але нічого не змінилося. Вона продовжує обр ажати, заrрожувати, проkлинати. Моє терпіння закінчується. Мене дивує її наха бство. Я сподіваюся, що одного дня вона зникне з мого життя. Безсовісна наха бниця. Чому я мушу її терпіти?
