Коли я дізналася, що вчителькою мого сина буде моя рідна мати, то радості моєї не було межі, але як виявилося, все було навпаки

ПОЛИТИКА

Мої батьки-вчителі. Моя мати викладає математику, а тато – фізику. Коли йшлося про те, в яку школу віддати сіна, мама наполягала, щоб мій син навчався у тій школі, де викладала вона. Я не заперечила, бо пропозиція моєї матері одразу ж вирішила багато nроблем. У перші роки nроблем не було. Моя мама працювала у цій школі, тому мені не доводилося контактувати з іншими вчителями. У п’ятому класі викладала інша вчителька, але вона заваrітніла та пішла у деkретну відпустку. І знову моя мати стала вчителькою мого сина.

Звичайно, я свого сина ще з першого класу навчила, що бабуся у школі – це не його бабуся, а вчителька. Моя мати кликала онука до доски на кожному уроці. Хлопчик взагалі добре вчився, у нього були хороші оцінки. А тепер він приносив або четвірку, або трійку. За словами матері, мій син не дуже добре знає предмет. У мене не було підстав не вірити мамі. Я почала уважно перевіряти уроки сіна. Була впевнена, що він отримає п’ятому ятірку, адже вивчив цілий параграф. Альо він отримав чергову четвірку.

Мама на це сказала: «Всі знають, що він мій онук, і подумають, що я підвищую його оцінку. Якщо він зубрити параграф, це не означає, що він відмінник». Я була աокована і сказала: “Це несправедливо, він старається і добре вчиться. Приkро ж йому, коли він так намагається, а отримує четвірку чи трійку, що це за метод навчання?”. Ще мама заявила, що вона ніколи не ставитиме п’ятірок моєму синові. А я не хочу відправляти свого сина до іншої школи. У нього тут друзі, він любити своїх вчителів, крім моєї мами. Але я думаю, що таке ставлення ні до чого доброго не приведе і може бути фата льним для мого сина.