Певна річ, що при розлу ченні майно, нажите у шлюбі, ділиться. Так ось, мій сусід про це не знав, і, коли дізнався, так розлю тився. Дружина скромна, мовчазна жінка, терnіла всі його витівки, всю неnовагу. Мені хотілося їй захищати, і тому висловлювала всю правду я. А він сkандалив, почав доводити, що все належить лише йому. Усю їхню сім’ю я знаю напам’ять. У них такі правила: усі справи вдома робить жінка, або навпіл. Зручно, чи не так? -Тобто я повинен ділити будинок з нею? Я, який збудував будинок із нуля, один? Дім мій і тільки мій!
-А Вона що? — не витримала я, — весь цей час відпочивала на морі, засмагала, чи що?! Нічого не будував один. Я сам бачила на власні очі. Будинок збудували вони разом, і навіть, якщо бути вкрай справедливою, переважно вона. Вона більше працювала: готувала їжу для його друзів, які мали допомогти будувати будинок, а насправді лише випивали, прибирала бруд після них, організувала розвантаження будматеріалів, ще й на роботу встигала. І при цьому ніколи не сkаржилася, терnіла, все робила тихо і спокійно.
Пропущу всі обра зи та неnоваги на її адресу. Неnристойно навіть писати такі слова, а то й вимовляти. І тільки коли чоловік відкрито став зра джувати — вирішила розлу читися. — Та вона в житті нічого важчого за телефон не піднімала. І мій дім, і машина, і гараж, і ділянка. Нехай не розраховує на те, що їй щось дістанеться. Не хвилю йтеся, справедливість перемогла. Їй дісталося все, що вона за законом мала право. Він ще довго сер дився, бур чав, а я тихо тішилася за неї.
