Моя сестра прийшла до мене в гості зі своїм сином Дімою, якому 6 років. Він на пару років старший моєї дочки, але вони завжди дружно грають. Поки ми сиділи на кухні, діти грали в кімнаті. Увечері сестра попрощалася і пішла, а слідом до мене підбігла дочка і стала показувати на свою скарбничку: — Тут стало менше копієчок, ніж було. Це Діма забрав rроші. Я знала, скільки rрошей було у дочки в скарбничці: ми з чоловіком іноді даємо їй трохи, щоб вона з дитинства вчилася збирати на потрібні їй речі.
В основному, вона потім гордо купує собі шоколадки і уявляє, що сама собі заробила rроші. Я порахувала і дійсно: там не вистачало немаленької су ми. Я тут же подзвонила сестрі і попросила її поговорити з Дімою. Виявилося, хлопчик дійсно забрав rроші, йому було дуже соромно. На наступний день він прийшов до нас в гості після садка і віддав моїй доньці всю су му, так ще й зверху від себе додав і попросив прощення. Незабаром ми забули про цю історію, наші діти знову стали дружно спілкуватися.
Але ось наша мама-бабуся дітей — не забула. Вона вважала, що таким чином ми змусили Діму відчувати неrативні емоції, а це погано. Вона не брала до уваги, що це було у виховних цілях, щоб дитина більше не крала. Бабуся дочекалася Діму з садка і відвела його в кафе, а потім віддала йому точно таку ж су му, яку він взяв у моєї дочки. Хлопчик все розповів батькам вдома. Тоді сестра пересварилася з мамою через цю ситуацію. Зате ми пишаємося тим, що Діма вчинив правильно і все розповів мамі з татом.
