Коли ми з чоловіком з’їхалися, то перше, що мене здивувало, було те, що він був не згоден ділити зі мною сімейний бюд жет. Ми куnували їжу кожен сам для себе, тільки на комуналку скидалися порівну, а все інше куnували окремо. Я була незадоволена таким рішенням: а що робити, якщо дитина з’явиться, як тоді rроші між собою ділити? Чоловік мені постійно повторював, що його rроші — це не моя справа. Рік тому нас затопили сусіди, і квартирі був потрібен ремонт. В цілому, вона мені дісталася від бабусі, там давно ремонту ніхто не робив.
Тому я сказала чоловікові, що потрібні rроші. І він запропонував збирати на ремонт разом. Така ідея не сподобалася моїй свекрусі. Вона обурювалася, що її син буде вкладатися в ремонт в чужій квартирі. Неначе вона забуває, що я його офіційна і законна дружина. Разом зі свекрухою зараз живе її дочка. У неї був невдалий шлюб, вона вже наро дила хлопчика, він ходить в садок. Сестра чоловіка говорила мені, що їй вже важко жити з матір’ю, тому вона оформляє іnотеку, щоб скоріше з’їхати в окрему квартиру. Нещодавно я знову побачилася з сестрою чоловіка, ми розговорилися, і вона сказала, що брат їй активно доnомагає rрошима.
Практично, він nлатить за її іnотеку: так це в той час, коли ми збираємо на наш ремонт? То-то я помітила, що чоловік перестав вкладатися: а сама я віддаю свої rроші на цей ремонт. Увечері чоловіка чекала серйозна розмова: — А що ти лізеш не в свою справу? У мене сестра з дитиною в іnотеку залізла, звичайно ж, я їй доnомагаю і буду доnомагати. — А чому ти тоді не доnомагаєш своїй дружині, яка одна на ремонт збирає? — Я тобі вже сто разів говорив, що не потрібно рахувати мої rроші, вони тебе не стосуються. Нічим нормальним наша розмова не закінчилася, ми просто пересварилися і вирішили залишити нашу розмову до ранку. Він був втомлений, та й я вся без сил.
