Марині не хочеться згадувати той час, коли вона жила з Валерою. Вона дуже чітко пам’ятає всі витівки своєї свекрухи. Ірина Анатоліївна вважала себе найрозумнішою жінкою і була впевнена в тому, що вона завжди права. Все оточення повинно було підкорятися, вона вважала, що гідна цього. Марина ніколи не забуде першу зустріч з цією жінкою. Майбутня свекруха відразу ж заявила про те, що вона простачка і абсолютно не підходить її ідеальному синові. Однак дівчина ще не розуміла, з ким їй доведеться зв’язатися після заміжжя.
У Марини не було права вибору, за все відповідала Ірина Анатоліївна. Добре, що доля дочки склалася інакше. Їй попалася хороша свекруха, жінка була дуже добра до Вікторії. Дівчина теж боялася знайомства, але все було добре. Мати відразу запропонувала молодятам жити у себе. У неї була простора трикімнатна квартира, а діти на той момент не працювали, і це була хороша пропозиція. Весілля пройшло чудово, пара відразу ж переїхала. У перший час все було нормально. Але незабаром дочка повернулася до Марини і почала скаржитися на те, що їй не дають там слова.
Свекруха сказала, що вона в чужому будинку і зобов’язана слухатися. Дівчина розповідала, що вона відчуває себе nолонянкою. Всі справи виконує вона, а сестра чоловіка просто лежить на дивані. Марина слухала це все і думала, що зять заступиться за дружину. Виявилося, що він просто стояв і дивився на це все. Потім відвів Віку вбік і сказав, що вона повинна слухати його матір, бо та старша і мудріша. Дівчина дуже шкодувала про переїзд, їй абсолютно не подобаоася це життя. Вікторія дуже любить свого чоловіка і не хоче з ним сва ритися, але його мати дратує з кожним днем її все більше і більше.
