Колишній чоловік моєї подруги проявляє до мене інтерес, як до жінки. Нещодавно він запросив мене на побачення в ресторан. Ми з ним випадково зустрілися в супермаркеті, розговорилися, і він запропонував кудись сходити. Ми з Машею дружимо ще з шкільної лави, і я розумію, що відповідати на такі пропозиції не етично, але все одно не знаю, як вчинити. Маша і Борис роз лучилися шумно, тому я впевнена, що вона не простить мені такого, і я втрачу подругу.
Борис мені подобається, ми з ним знайомі давно, хоча завжди спілкувалися в рамках пристойності на певній дистанції. У нас були дружні стосунkи. Він мені подобається, він товариський, приємний, симпатичний, успішний чоловік. Якби не вся ця історія з Машею, я б погодилася на його запрошення не замислюючись. Подругу втрачати не хочеться, але раптом, якщо я відмовлю йому, то зроблю доленосну помилку? Раптом він моя доля? Мені вже 28, саме час для серйозних стосунkів. Не хотілося б втрачати своє особисте щастя через забобони і моральні обмеження. Маша знайде нового мужика і забуде про нього, а я буду жаліти, що відмовила.
У мене є така nроблема – я занадто багато уваги приділяю думку оточуючих і не дбаю про свою вигоду. Це недалекоглядно. Так, Маша моя подруга, але тут вибір стоїть між моїм особистим щастям і дружбою. Хто сказав, що дружба обов’язково повин на durationься на протязі всього життя? Людям часто доводиться чимось жер твувати, роблячи вибір на свою користь. Так, погодитися на побачення логічно, до того ж можна не говорити Маші. Але якщо стосунkи перейдуть на серйозну стадію, вона все одно про все дізнається. Совість все одно не дає мені спокою. Я такий чоловік, що завжди намагаюся нікого не ображати, але тут очевидно, що доведеться.
