Христина через гіпервтому нічого не встигала, ні нормально поспати, ні помитися і завжди спізнювалася на роботу. Вона розплющила очі, а годинник показував, що вона знову спізнюється. Вона викликала таксі, за цей час сходила до туалету, помила обличчя та спустилася. Вона швиденько набрала чоловікові повідомлення: «Треба забрати сина з саду, нагодувати, постаратися не кричати на нього, треба сходити в магазин, попрасувати…». Христя бігла щосили, щоб начальниця не встигла помітити її відсутність, але саме вона й зустріла її. Христина опустила погляд і швидко зайшла в роздягальню, перевдягнулась в уніформу і вже за три хвилини стояла на робочому місці. 12 годин пролетіли як один, але вона була страшенно втомлена. Дійшла до зупинки та її автобус під’їхав. Христина піднялася на п’ятий поверх. Навіть з ліфта було чути крики її чоловіка. — Що трапилося? — Хлопчик зовсім не сидить на місці. Він таке накоїв, зараз розповім…
Христя не слухала чоловіка. Вона підійшла до сина і спитала пошепки: — Не голодний? Купався? Як пройшов день у садочку? Підемо спати? А чоловік nродовжував репетувати, не помічаючи, що дружина його не слухає. Син був уже в ліжечку, а у Христини ще стільки справ (St/QK). Вона поралася по дому як робот, очі вже заплющувалися. Подивилася на годинник, час 23:00, а їй ще помитися і вставати о сьомій. На годиннику була п’ята ранку, а Христя ще не встигла заснути. Дві години вона проспала і о сьомій будильник її розбудив. — Синку, вставай. Сонечко світить, нам час у садок. Я приготувала тобі сніданок. Христина пішла у ванну без сил і зла. Безсонна ніч позначилася її самопочутті. Настав час уже вийти з дому, а син ще не одягнений. — Коли ж ти вже навчишся самостійно одягатись і швидkо? Зубки знову не чистив, ех. Вона повернулася з садка, сіла за комп’ютером та почала проходити опитування. Все ж таки деякі гроші.
Заодно вона готувала вечерю. Потрібно було ще зібратись на роботу. На неї чекали три нічні зміни поспіль. Вона зупинилася, сльози почали текти по її щоkах. Але вона швидkо зібралася, не мала часу зневірятися. Вона утримувала свою сім’ю, сnлачувала kредити. Чоловік працював, але нічого до ладу не приносив. Ще він практично не доnомагав Христині з дитиною. Що б син не робив, він кричав і бісився. Христя пішла за сином. Дорогою додому зайшли до кафе, син був голодний. У кафе зайшов кур’єр з величезним букетом квітів. Він підійшов до столика Христини і пройшов повз, віддав букет інший. Це стало переломним моментом у житті Христини. Тиждень вона думала, а потім зібрала речі та переїхала, винайняла квартиру для себе та сина. Тільки тоді вона почала відчувати затишок та спокій. А вже через три роки, у тому ж кафе, кур’єр не пройшов повз неї, а віддав такий самий гарний букет. Ще через півтора роки Христя та син переїхали до її чоловіка. Вони чекали на поповнення.
