Вони потоваришували у першому класі. Мишко був маленький і худий, Таня була великою дівчинкою. Коли пара однокласників почали чіnлятися до Миші, Таня заступилася за нього. Так почалася їхня дружба, яка тривала до самого випускного. Вони були поряд один з одним завжди. І в радості, і в rорі. На момент закінчення школи Мишко вимахав у високого, стрункого, широкоплечого хлопця. Таня схудла, була нижчою за нього на голову. Мишко вирішив, що на випускному балі освідчиться їй у коханні. Але не вийшло. Таня неабияк напилася, і Мишко вважав момент для освідчення невдалим.
Коли Мишко з Танею вийшли з кафе, перед ними зупинилася машина. З неї вийшов молодик. Таня підійшла до нього, і стала щось шепотіти тому на вухо. — Хто ви такий? — Запитав Мишко у хлопця, підійшовши до нього. — Я її наречений. А ви Мишко, так? — Так. Але чому вона про вас нічого не казала? — Шкода. Але про вас вона мені багато розповідала. Ми з Танею любимо один одного і збираємося одружитися. Мишко попрощався і пішов, не обертаючись. Таня багато разів намагалася до нього додзвонитися, але Мишко щоразу скидав дзвінок – якщо вже рвати, то раз і назавжди. А восени він поїхав навчатися до столиці. Пройшло десять років.
Михайло за цей час закінчив університет, зробив кар’єру, купив квартиру у столиці, перевіз до себе батьків, але так і не зустрів ту, яка змогла зайняти місце Тані у його серці. Якось він отримав повідомлення від Тані в соцмережах. Минуло багато років, і образа на Таню пройшла. Відповів. Домовилися про зустріч. — Я закохалася в тебе ще у першому класі. Але мене дражнили колобком, і я соромилася тобі зізнатися. На випускному я чекала від тебе зізнання, і так перенер вувала, що наnилась. Тоді ми з Максом ще не були нареченим та нареченою. Але ти не схотів мене вислухати і поїхав. Я два роки чекала на тебе, потім зневірилася і вийшла заміж за Макса. Потім піաли батьки. Я розлу чилася. Переїхала до столиці. Намагаємося вижити тут із дочкою… Михайло обійняв Таню та поцілував. — Тепер нас ніщо не розлу чить…
