Моя старша сестра завжди чимось незадоволена, особливо якщо справа стосується мене. Це все з дитинства. Я пам’ятаю, як мама казала, що у Лариси алерrія на солодке, тому мама тримала її на строгій дієті. А я тишком-нишком їла цукерки, спеціально, щоб зайвий раз Ларису не дражнити. Адже вона ні морозиво, ні ягоди не могла їсти. Лариса все одно на мене постійно ображалася. І така ж звичка в неї залишилася й досі. Мені зараз 28 років, Ларисі 34 роки. Але вона веде себе гірше за дитину.
Якось на дні народ ження нашої мами ми всією сім’єю зібралися на дачі. Сіли за стіл, було так весело, мати була щаслива. Те, що Лариса мені постійно робила зауваження, мовляв, навіщо я одягла цю сукню, адже у мене страաні ноги, мені тільки в штанах ходити треба, я вже не звертала уваги. Мене не чіпляли її слова, бо за роки виробила імунітет. Але потім Лариса зачепила за хворе-моя донька. Доньці зараз 9 років, вона у мене як булочка, трохи в тілі, але із вагою проблем немає.
У її віці нормально бути повненькою, потім витягнеться і вага в зріст піде. Дочка попросила бабусю, щоб та відрізала їй шматочок тортика з трояндочкою. І тут Лариса почала: -Та яка трояндочка, ти себе в дзеркало бачила? Ще трохи й пузо стирчатиме, як тобі не со ромно? Якби менше солодощів їла, то була б рухливою дитиною, як я в дитинстві. Я не витримала і прямо перед гостями грубо затулила рота своїй сестрі. Після цього випадку ми не спілкуємось. Лариса могла хоч що говорити про мене та мою зовнішність, але якщо справа стосується дочки, то не дозволю її ображати.
