Нещодавно я, разом із дружиною, був запрошений на день народ ження керівниці фірми. Вона мала ювілей – 50 років, і оскільки цифра серйозна – то й застілля було відповідним. До цього дня я думав, що якщо в сім’ї існують аб’юзерські стосунkи, то це, як правило, проявляється у поведінці чоловіка до дружини. Але цього дня я зрозумів, що може бути навпаки.
Такої сімейної пари я у житті не бачив. Те, наскільки був пригніченим чоловік начальниці, мене не просто здивувало, а можна сказати, вразило. Тільки він хотів відкрити рота, щоб сказати тост або перекинутися парою слів з гостями — так дружина обов’язково вставляла свої п’ять коnійок, і чоловік моментально затикався. Але це ще не все: під час вечора начальниця роздавала накази своєму чоловікові, і той беззаперечно виконував їх. Це були не такі фрази, на кшталт подай-візьми: жінка реально принижувала свого чоловіка – і перед стількими гостями.
Дружина часто розповідала мені про свою начальницю: говорила, що це дуже розумна та вимоглива жінка, яка веде за собою команду та виконує поставлені цілі вчасно. Але я й подумати не міг, що в сім’ї все настільки серйозно. Як я потім з’ясував, одружені вони понад 30 років. Та й чоловік не сидить удома: у нього власна фірма, повага колег і партнерів. Можливо, я щось у цьому житті не розумію. Але ж у цій парі любов’ю та повагою точно не пахне. І чоловік начебто симпатичний. Навіщо він терпить таку дружину – мені й досі незрозуміло.
