-Не можна йому зараз одружитися! Я проти, рано йому зараз створювати сім’ю. Одружується і все закине. -Хлопцеві вже двадцять дев’ять, чому рано? Робота є, квартира є. Вже більше години вона вислуховувала свою сестру, після того, як племінник сказав батькам про своє рішення. -Іра, вистачить, будеш продовжувати, ти і сина, втратиш. Він у тебе з характером. Сестра Іра нагадала, який вона зварила суп, коли прийшли її сватати. Але батьки Ігоря ні слова не сказали про її супчик. Не можна судити про людину, не знаючи її, адже вона невістку не бачила. Іра народила Колю пізно, коли їй вже було тридцять дев’ять. Вона пішла з роботи, присвятивши себе синові.
Вона мало не до п’ятнадцяти років водила сина за руку в школу, поки син не поговорив з батьком і отримав добро пересуватися самостійно. Коля закінчив школу, потім вступив до вузу, а на третьому курсі відкрив офіс, який займався програмним забезпеченням. У нього не було ні з ким серйозних стосунків, поки він зустрів Лену. Вони познайомилися з нею в kлініці, коли захво рів його кіт. Лена працювала ветеринаром у своїй kлініці, куди він привіз свого кота. Вона теж була єдиною і пізньою дитиною в сім’ї. І Леніна мама теж дуже переживала за дочку. Адже Олена була пізньою і довгоочікуваною дитиною. Оленка народилася недоношена і слабенька. Скільки сил і терпіння їй треба було, щоб виростити дочку.
Але знаючи свою дочку, вона була впевнена, що Олена не закохалася в першого зустрічного. На весіллі батьків посадили за стіл, спочатку жінки спілкувалися насторожено і ввічливо. Зате батьки вже обговорювали спільний відпочинок і риболовлю. Виявилося, що у них багато спільних інтересів. Бачачи, наскільки щасливі їхні діти, Іра зняла свою маску гордої і неприступною свекрухи, запропонувала мамі Лени прогулятися і подихати свіжим повітрям. Вона зрозуміла, що заради сина готова на все, навіть переступити через свої примхи і принципи. Та й Олена була гарною дівчиною, раз її Коля полюбив її. -Може сьогодні їм повідомимо новину? — запитав Коля. -Ні, давай залишимо на потім. Запросимо їх до себе в гості і скажемо. Думаю, вони дуже зрадіють онуку.
