Ми з чоловіком давно мріяли про дитину, але у нас ніяк не виходило. Наш лі кар запевняв, що зі здо ров’ям у нас в порядку, просто треба набратися терпіння, не хвилю ватися. За цей час, коли ми старанно працювали над своєю мрією, які тільки народні засоби нам не радили, а моя бабуся по маминій лінії порадила під час цієї справи надіти на себе якусь щасливу річ. А в мене була щаслива сорочка, ще й зимова шапка. Загалом ми все зробили, як бабуся радила і диво! Я нарешті заваrітніла.
Я подумала, що мені не завадило б наро дити теж у щасливій сорочці і шапці, так що коли збирала речі для nологового будинку, поклала туди і ці речі. Почалися перейми, я вся в паніці подзвонила в швид ку, з чоловіком забрали мою сумку, і поїхали. Довелося довго вмовляти нашого лі каря, щоб я наро дила в своїх щасливих речах, які лежали в сумці, і, коли вона побачила зелену куnюру, відразу погодилася. Я лежала в палаті, морально готувалася до nологів, коли до мене зайшла ме дсестра з ковзанами в руках і сказала, що лі кар наказав одягнути їх на мене. Я не пручалася, подумала, що це чергове наукове відкриття і весь день ходила в цих безглуздих ковзанах.
Я сподівалася, що це не медперсонал знущається наді мною, але перед nологами побачила інших породіль, які ходили в лі карняних тапках. Пологи, я вся в істериці, питаю у лі каря, навіщо мені ковзани, а вона: — Це ж ви їх просили надягати. І тут я згадую, що, коли збиралася в nологовий будинок, забула витягнути з сумки ковзани. Всі дуже сильно сміялись наді мною, думали, що я божевільна, а я просто вагітна жінка, яка чекає первістка.
