Рік тому я познайомилась із Василем. Ми з ним працювали на одній вулиці, і так сталося, що ми завжди поверталися додому одночасно і їхали щодня в одному автобусі. Поступово Василь почав показувати мені знаки уваги, а одного разу сів поруч, ми познайомилися і почали з того часу спілкуватися. Вже за місяць ми почали зустрічатися. Наші відносини розвивалися дуже швидко, і так вийшло, що ми вже через ще 2 місяці я почала час від часу ночувати у Василя. Якось я помітила подряпини на його ногах. Я знала, що це справа кігтів Мордочки.
Мордочку Василь зустрів перед своїм під’їздом. Киця завжди зустрічала його біля сходів, ось він і вирішив забрати її додому. Я знала, що Мордочка — любителька потидикати вночі. За розповідями Василя, вона скакала щоночі, як кінь. На жаль, мені не вдалося це побачити, адже щоразу, коли я залишалася у Васі, Мордочка поводилася дуже спокійно. Так ось, побачивши подряпини, я запитала, чи Мордочка це зробила. — Так, вона знову всю ніч шаленіла. Я й не витримав, узяв її і викинув у вікно, — спокійно, ніби нічого дивного й не сталося, — сказав Василь.
Я здивувалася від цих слів. Щоб ви розуміли, він мешкав на 9 поверсі. Я одразу кинулася інстинктивно до вікна помітила під його вікном маленьке тільце… шансів вижити у маленького кошеня, впавши з 9 поверху, самі розумієте… Я не стала навіть з ним щось обговорювати, побігла до дверей, дорогою натягнувши на себе куртку, і спустилася бігом, не дочекавшись ліфта. Після цього Василь кілька разів мене чекав перед місцем моєї роботи, багато писав і дзвонив, але я на все це не звертала уваги, адже я не можу пов’язати своє життя з такою безсер дечною людиною.
