Марина все турбувала чоловіка: -Сергій, давай поїдемо на море, будь ласка. Хоч у жовтні. Славка вже в садок піде. А ми хоч трохи відпочинемо. -А що, гарна ідея, підхопив Сергій. — Гроաей же накопичили. Ось уже 5 років, як Марина із Сергієм були на nенсії. Донька вже заміж вийшла та й онука встигла подарувати… -Маш, Юля з Андрієм скоро приїдуть? Славці ж у садок, документи збирати треба. -Так ніби наступного тижня. Я вже до дитячого ліkаря його записала. -Мені здається, про хлопчика дбаємо тільки ми. -Ой, нехай молодіж відпочиває. -А ми чим гірше? -Нічим, ось у жовтні і поїдемо на море. Настав вечір, коли приїхали донька із чоловіком. Сергій розтопив лазню, накрили стіл на веранді, заварили чаю.
Найбільше цій посиденьці був радий онук Славик. Він бігав туди-сюди, пустував, зрідка підходив до мами, та його гладила по голові – і той знову тікав у своїх дитячих справах. Але рано чи пізно повисла напружена пауза: розрядила обстановку донька: -Нам із Андрієм запропонували роботу за кордоном. 25-ого літак. Квитки вже взяли… -І куди це ви зібралися? -До Китаю. Усі вже вирішили. Поки що на рік, далі видно буде. -А як же Славка? -Ми його вам залишаємо. Візьмете його назовсім? -Як назовсім. Навіть один рік без дитини? Це як? -Ну, сумуватимемо звичайно. Але ж ми їдемо rроші заробляти. -Зрозумій, дитина ж не кошеня, як ви можете так чинити? Донька, одумайся – вже не витримав Сергій. Андрій теж трохи зніяковів.
— Ну, ми розраховували на вашу підтримку… — А спитати у нас нашу думку – не доля? -А Ви що, проти? — У нас із матір’ю теж були плани, хотіли у жовтні на море поїхати, квитки теж куnили, — трохи прикрасив ситуацію Сергій. -Так приїжджайте на острів Хайнань, там саме море є, і побачимося заодно. -І це за нас вирішили, дякую. *** Юля та Андрій поїхали дуже пізно. Вже стемніло, Славко давно спав у своєму ліжечку. — Щось ми з тобою впустили. Мені-то не складно онука виховати, але так хлопчик зростатиме без батька та матері. — Знаєш чому, Маріно? Тому що ми все своє життя для когось жили. І забули, що треба було жити для собе.
