Того вечора я готувала вечерю на кухні. Раптом у двері подзвонили. Всі були вдома, чоловік сидів біля комп’ютера, діти грали в своїй кімнаті, гостей ми не чекали. Я пішла відкривати двері. На порозі стояла молода жінка, вона вручила мені згорток з новонарод женою дитиною і сказала, що це дочка мого чоловіка, мовляв, він нагуляв і кинув її, сказавши, що любить дружину і не збирається з нею роз лучатися. Потім додала, що дитина їй не потрібна — і пішла. Сказати, що я була в шоці-нічого не сказати. Я увійшла в кімнату, чоловік злякано дивився на мене своїми величезними очима.
Мій дев’ятирічний син запитав, що це за малятко, я відповіла, що лелека приніс нам сестричку. Молодший син здивовано подивився на мене і сказав: «Виявляється, лелека дійсно приносить дітей». Я всю ніч не спала, з чоловіком у нас була складна розмова. Він зізнався, що зустрічався з цією жінкою, але її він не любив, не збирався кидати мене. Я твердо вирішила залишити дитину: не могла кинути беззахисного малюка напризволяще; до того ж, завжди хотіла дочку. Після цього відносини з чоловіком стали натягнутими. Він попросив прощення і дякував мені за те, що я не відмовилася від його дочки. Пройшли роки. Діти виросли стали дорослими. Біологічна мати моєї дочки не давала про себе знати.
За всі ці роки я жодного разу не пошкодувала, що вирішила виховати дочку чоловіка і піклуватися про неї. Вона у мене красуня, до того ж-дуже хороша, життєрадісна. Нещодавно їй виповнилося 17 років. У день її народження подзвонили у двері. Вона пішла відкривати. На порозі стояла незнайома жінка; вона подивилася на мою дочку і сказала, що є її біологічною матір’ю: 17 років тому вона залишила тут свою дитину. А тепер прийшла за нею. Моя дочка подивилася на неї з презирством і сказала, що у неї є мати, яка виростила її — і закрила двері. Вона знала, як опинилася в нашій родині, я сама їй розповіла. Дочка обняла мене і сказала: «Спасибі тобі, мамо, за все: за твою любов, ніжність і ласку».
