Мого сина звуть Антон. Я його добре виховала – суворими методами. Я вірила, що строга дисципліна зробить його найкращою людиною, і я пишалася тим, що він добрий і гарний хлопець. Однак його дружина Анна виявилася повною протилежністю до того, чого я очікувала від невістки. Вона була кар’єристкою і не дбала про мого сина і не займалася домашніми справами, надавши все хатній робітниці.
Навіть їжу доставляли із ресторану. Я не розуміла, чому вона нічого не робить для мого сина, який потребував додаткової уваги, піклування та прихильності. Під час одного з їхніх візитів до мене додому я помітила, що на Антоні була м’ята сорочка. Коли я спитала Анну про причину того, що я побачила, вона відповіла, що це звичайна сорочка з однією складкою, викликаною ременем безпеки в машині. Я не була задоволена її відповіддю і сказала їй, що як дружина, вона повинна турбуватися про зовнішній вигляд свого чоловіка.
Але Анні, здавалося, було все одно, і вона сказала, що Антон — самостійна доросла людина, яка може подбати про себе сама, а про все інше піклується хатня робітниця. Я лютувала і не могла повірити, що дружина мого сина нічого для нього не зробить. Я почала кричати і навіть зреклася них, коли дізналася, що вони не хочуть мати дітей . Я не бачила сенсу в їхньому шлюбі, якщо вони не планували заводити дітей. Я перестала з ними спілкуватися і навіть відмовилася дозволити Антону повернутися до моєї квартири. Пізніше я, звичайно, пошkодувала про свої дії, але було надто пізно.
